Бронзові втулки є одним з різновидів кольорового металопрокату, який випускається в широкому асортименті і в різних типорозмірах. Це круглі або овальні деталі у формі циліндра, порожні всередині, з широкими або вузькими стінками, з різьбленням або без нього, з отворами в стінках або ж цілісні труби. Для виробництва втулок використовують різні сплави міді.
Виробництво такого виду бронзових виробів як труби та втулки регламентує ряд ГОСТів та нормативів. Основні з них: ГОСТ 1208-90, який визначає умови виробництва литих та пресованих труб, ГОСТ 613-79 та ГОСТ 493-79, які регламентують марки та хімсклад виробів зі сплавів.
Кожен із сплавів має свої характеристики залежно від того, який легуючий елемент було додано до міді.
Головним завданням бронзової втулки у вузлах будь-яких механізмів є прийом на себе сили тертя, тим самим залишаючи не зношеними інші механізми Бронзовій втулці необхідно стиратися, адже вона відіграє роль м’якої деталі у вузлі.
Нижче наведено список твердості сплавів за Брінеллем і вкажемо основні напрями використання бронзових виробів з кожного сплаву:
Такі труби використовуються в системах каналізації та опалення, оскільки вироби з цього металу можуть відмінно протистояти корозії. Також вони підходять для транспортування хімічних рідин. Використовуються дані труби також в системах кондиціювання.
Основною перевагою цих сплавів, до яких крім міді відповідно, додають фосфор (до 1.1% обсягу) і олово (близько 10% обсягу), є низький коефіцієнт тертя. Вироби із цих двох сплавів широко застосовують для роботи пресового обладнання. Вони показують високі результати під час роботи під великим навантаженням. Вартість таких сплавів досить висока.
Ці безолов’яні склади незамінні у суднобудуванні. Вони використовуються у виробництві зовнішніх деталей та елементів, оскільки можуть успішно протистояти впливу морської води.
Основне використання труб і втулок із зазначеного вище сплаву припадає на ремонт вузлів агрегатів у різних сферах промисловості, включаючи хімічну і нафтову. Легуючими металами в цьому сплаві виступають алюміній (близько 10% об’єму), залізо (до 4% об’єму) та марганець (до 2% об’єму). Вироби з цього складу демонструють високі показники корозійної стійкості та стійкості до здавлювання навіть за умов підвищених температур. Такі вироби широко використовуються і в харчовій промисловості, тому що в їхньому складі немає шкідливих добавок, наприклад свинцю.
Труби та втулки з цього сплаву широко поширені як у побутовому використанні, так і в промисловості. За рахунок додавання олова як легуючого металу, характеристики ковзання таких виробів високі. Крім того, такий сплав один з найбільш доступних, що, зрозуміло, підвищує його популярність.
Форми для лиття можуть бути земляними (як варіант – глинисто-піщаними) або металевими.
Метод лиття у земляні або глинисто-піщані форми дозволяє виробляти різнорозмірні деталі. Це і невеликі вироби діаметром кілька сантиметрів, і великорозмірні (більше одного метра).
Лиття в металеві форми (кокілі) найчастіше використовується при роботі з олововмісними сплавами. Також цей метод оптимально підходить для виготовлення складних форм втулок.
Використовуючи відцентровий спосіб виробляють бронзові втулки зі сплавів, що містять алюміній та олово. Цей вид лиття прийнято вважати найбільш ефективним для виготовлення втулок, тому що за рахунок високої точності їхнього розміру зникає необхідність у майбутній механічній обробці. Це значно спрощує та здешевлює процес виробництва.
Бронзові втулки є одним з різновидів кольорового металопрокату, який випускається в широкому асортименті і в різних типорозмірах. Це круглі або овальні деталі у формі циліндра, порожні всередині, з широкими або вузькими стінками, з різьбленням або без нього, з отворами в стінках або ж цілісні труби. Для виробництва втулок використовують різні сплави міді.